борець
БОРЕЦЬ, рця, ч. 1. Той, хто бореться (в 1 знач.), б'ється з ким-небудь. До впаду міг борюкатися [Василько] .. з рябеньким лобатим своїм приятелем.. А дядько тільки сміється на буйні Василькові вибрики. - Ану, ану, чий лоб міцніший, - під'юджує він борців (Гончар, II, 1959, 164); Почалася небувала різня.. Очі борців прислонювала кривава мряка, від напруги омлівали руки, віддих рвався у грудях (Оп., Іду.., 1958, 335); // Спортсмен, що займається боротьбою. Широкоплечий і присадкуватий, він нагадував Вихору скорше борця легкої ваги, ніж піхотинця (Кучер, Чорноморці, 1956, 294).
2. Той, хто бере участь у боротьбі (в 2 і 3 знач.), бореться за що-небудь. Згадати тільки всі тяжкії муки. Що завдали борцям за правду вороги (Л. Укр., І, 1951, 113); Тарасові промінні очі ..Таїли в сяйності своїй - І пломінь клятв саможертовних, І лють затятого борця (Бажан, Роки, 1957, 241).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | борець | борці |
Родовий | борця | борців |
Давальний | борцеві, борцю | борцям |
Знахідний | борця | борців |
Орудний | борцем | борцями |
Місцевий | на/у борці, борцеві | на/у борцях |
Кличний | борцю | борці |