в'ятичі
В'ЯТИЧІ, ів, мн. (одн. в'ятич, а, ч. ). Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило над Окою та Москвою-рікою. На Оці та її притоці Москві-ріці жило слов'янське плем'я в'ятичів (Іст. СРСР, І, 1956, 59); У VIII-IX століттях Київ був головним містом полян, які підтримували широкі економічні зв'язки з древлянами, сіверянами, радимичами, дреговичами, в'ятичами, волинянами та іншими східнослов'янськими племенами (Визначні місця Укр., 1958, 47).
в'ятич
В'ЯТИЧ див. в'ятичі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | в'ятич | в'ятичі |
Родовий | в'ятича | в'ятичів |
Давальний | в'ятичеві, в'ятичу | в'ятичам |
Знахідний | в'ятича | в'ятичів |
Орудний | в'ятичем | в'ятичами |
Місцевий | на/у в'ятичі, в'ятичу, в'ятичеві | на/у в'ятичах |
Кличний | в'ятичу | в'ятичі |