віца
ВІЦА, -и, ж. Прут, який використовувався у слов'янській дерев'яній архітектурі для зв'язування і скріплення колод, брусів, фашин.
віц
ВІЦ, а, ч. , діал. Дотеп. Ксьондз сипав віци і чхав од табаки (Коцюб., II, 1955, 253); Він вічно теревенив, розповідаючи веселі віци - анекдоти, співав коломийки, хоч живіт аж судомило від голоду (Тют., Вир, 1964, 352).
@ Пускати (пустити) віц, зах. - говорити дотеп. Я.. не хотів тебе прогнівити, лиш пустити віц (Стеф., III, 1954, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віц | віци |
Родовий | віца | віців |
Давальний | віцові, віцу | віцам |
Знахідний | віц | віци |
Орудний | віцом | віцами |
Місцевий | на/у віці | на/у віцах |
Кличний | віце | віци |