ВИДЕЦЬ, дця, ч. , діал., заст. Глядач. Побачила сестру свою Згоду, що бліда, як крейда, вся тремтячи з переляку, стояла в першім ряді видців, і підійшла до неї (Фр., III, 1950, 120); Костьол був багато освітлений, набитий видцями і повний голосного шепоту (Коб., І, 1956, 354).