гіппократ
ГІППОКРАТ, -а, ч. Давньогрецький лікар; був визнаний «Батьком медицини» та засновником власної медичної школи; ця інтелектуальна школа революціонізувала медицину в Древній Греції, відокремивши її як окрему дисципліну, від чаклунства і філософії, з якими вона традиційно була асоційована, зробивши медицину професією; зокрема, з ним пов'язують систематичне вивчення клінічної медицини, систематизацію медичних знань попередніх шкіл та інші роботи; до важливих положень Гіппократа належать вимоги чистоти (для пацієнтів і лікарів), поміркованість в їжі і питві, можливість надати природі вести своє лікування, жити там, де чисте повітря: він був упевнений, що здоров'я залежить від балансу «рідин» в організмі людини, а його порушення спричиняє хворобу.