гноми
ГНОМИ, -ів, мн. У давньому фольклорі германських і романських народів – духи землі і гір; маленькі, людиноподібні істоти, що мешкають під землею, в горах або в лісі; вони зростом з дитину, але наділені надприродною силою, носять довгі бороди і живуть набагато довше, ніж люди; гноми надзвичайно образливі та примхливі; у надрах землі вони зберігають скарби – коштовні камені і метали; гноми майстерні ремісники, можуть виковувати чарівні перстені, зброю та інші чарівні предмети; вони ховаються в глибоких гірських печерах, там побудовані ними підземні міста і палаци; іноді вони виходять на поверхню, і якщо зустрінуть в горах людину – лякають її гучним криком. // В алхімії та окультизмі – дух землі як першоелемента.
гном
ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів - дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у надрах землі і охороняв підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (Н.-Лев., III, 1956, 312); Нарешті бороду скинено під ноги. Анрі-Жак із бородатого гнома обернувся на бравого хлопця, трохи тендітного і малого на зріст (Ю. Янов., І, 1958, 400); * У порівн.У травах коник, як зелений гном (Рильський, І, 1956, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гном | гноми |
Родовий | гнома | гномів |
Давальний | гномові, гному | гномам |
Знахідний | гнома | гномів |
Орудний | гномом | гномами |
Місцевий | на/у гномі, гномові | на/у гномах |
Кличний | гноме | гноми |