елокуція
ЕЛОКУЦІЯ, -ї, ж. Розділ античної риторики, що охоплював матеріал про упорядкування і висловлення думки, підпорядкування слів думці і потребам комунікації; основні завдання теорії елокуції: типологія стилів, засади вибору мовних засобів відповідно до мети, творення тропів та фігур; у сучасній науці питаннями, що традиційно належали елокуції, займається лінгвістична стилістика.