задзюркотати
ЗАДЗЮРКОТАТИ, оче і ЗАДЗЮРКОТІТИ, тить, док. Підсил. до задзюрчати. На вулицях задзюркотіли струмки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 282); Ось на дні рівчака почала пробиватися вода. Спочатку малесенькими струмками, а потім линула, задзюркотіла нестримно (Ів., Вел. очі, 1956, 12); // безос. [Омелько (частує Івана): ] На вже й тобі! [Іван (випив): ] Чуєш, як задзюркотіло, неначе у порожнє барильце!.. (Крон., І, 1958, 82).