керамопластика
КЕРАМОПЛАСТИКА, -и, ж. Вмуровування у цегляну або кам'яну кладку глазурованих керамічних блюд, ввігнутих тарелів, орнаментальних композицій, які збагачували колористичну гаму і посилювали декоративний ефект екстер'єру споруди; бере початок у Візантії з X ст., пізніше доповнювалась різною цеглою і глазурованими плитками; використовувалась також у західноєвропейській архітектурі.