клавікорди
КЛАВІКОРДИ, ів, мн. (одн. клавікорд, а, ч. ). Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом. Лемішков-ський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (Н.-Лев., І, 1956, 186); Маша теж мала навчитися музики.. Але в Косяровських не було клавікордів (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 60).
клавікорд
КЛАВІКОРД див. клавікорди.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клавікорд | клавікорди |
Родовий | клавікорда | клавікордів |
Давальний | клавікордові, клавікорду | клавікордам |
Знахідний | клавікорд | клавікорди |
Орудний | клавікордом | клавікордами |
Місцевий | на/у клавікорді | на/у клавікордах |
Кличний | клавікорде | клавікорди |