кяманча
КЯМАНЧА, -і, ж. Струнний смичковий музичний інструмент; споріднений з болгарською гадулкою, арабським ребабом, французьким пошетом і середньовічним європейським ребеком; інструмент є народним і в основному розповсюджений у країнах Середнього й Близького Сходу і на Кавказі; виготовляється з дерева або кокосового горіха; має круглий корпус, немов розрізана навпіл груша, деку з бичачого міхура або тонко виробленої риб'ячої або зміїної шкури, смичок лукоподібної форми з кінським волосом; музикант грає нігтями пальців, а не подушечками, як на інших струнних інструментах, корпус тримають на колінах або впирають об підлогу довгою металевою ніжкою.