колісник
КОЛІСНИК, а, ч. Колісний майстер. [Вареник:] Прощавай, треба ще до колісника забігти, і той теж вже четвертий день колесо лагодить... (Кроп., II, 1958, 196); По сторінках літописів проходять.. «закріпщики», «полтавські колісники», «казанські обідники» - так називали майстрів, що робили колеса для тисяч возів (Наука.., 5, 1963, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колісник | колісники |
Родовий | колісника | колісників |
Давальний | колісникові, коліснику | колісникам |
Знахідний | колісника | колісників |
Орудний | колісником | колісниками |
Місцевий | на/у коліснику, колісникові | на/у колісниках |
Кличний | коліснику | колісники |