ЛІЧЕЦЬ, чця, ч., заст. Лікар. Уже в Київській Русі були своєрідні лікарі - "лічці", "відуни", які лікували людей (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 70); Дід-лічець уже заново перев'язав рани.. і сидів, підперши голову руками (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 112).