магнітодіелектрики
МАГНІТОДІЕЛЕКТРИКИ, -ів, мн. Речовини (суміш феромагнітних порошків з діелектриками), спресовані під великими тиском і при високій температурі у монолітну масу; матеріали з високими магнітною проникністю й електричним опором; застосовують для виготовлення осердь котушок і магнітопроводів.
магнітодіелектрик
МАГНІТОДІЕЛЕКТРИК, -а, ч. Див. магнітодіелектрики.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | магнітодіелектрик | магнітодіелектрики |
Родовий | магнітодіелектрика | магнітодіелектриків |
Давальний | магнітодіелектрикові, магнітодіелектрику | магнітодіелектрикам |
Знахідний | магнітодіелектрик | магнітодіелектрики |
Орудний | магнітодіелектриком | магнітодіелектриками |
Місцевий | на/у магнітодіелектрику | на/у магнітодіелектриках |
Кличний | магнітодіелектрику | магнітодіелектрики |