мойра
МОЙРА, и, ж. 1. У старогрецькій міфології - богиня долі. Сонце, місяць, зорі, то світочі в великім храмі Мойри, боги й богині тільки слуги в храмі (Л. Укр., II, 1951, 274).
2. перен. Доля. [Любов:] Нащо мені перебили се щастя ...Ах, що я дурницю говорю? Хіба се можна перебити чи одвернути? Се фатум, се мойра! (Л. Укр., II, 1951, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мойра | мойри |
Родовий | мойри | мойр |
Давальний | мойрі | мойрам |
Знахідний | мойру | мойри, мойр |
Орудний | мойрою | мойрами |
Місцевий | на/у мойрі | на/у мойрах |
Кличний | мойро | мойри |