назва
НАЗВА, и, ж. 1. Словесне найменування, позначення кого-, чого-небудь. Ніяк не можу пригадать її назви, але саму поему читала і дуже вподобала (Л. Укр., V, 1956, 23); Вона уявляла його [терема] високі світлиці, княгиню Ольгу й різних князів у білих одежах, у золоті, сріблі, малювала багато речей, назви яким не знала (Скл., Святослав, 1959, 76); В центрі села тече річка з дивною, мабуть татарською, назвою - Ташань (Тют., Вир, 1964, 5); // Прізвисько, кличка. Її допікали гіркими назвами, уїдливими докорами, вибивали паничем очі, звали латаною... (Мирний, IV, 1955, 37).
2. діал. Прізвище. На конверті написане було тільки її ім'я і назва, та проте Целя знов запаленілася, скинувши оком на адресу (Фр., II, 1950, 296).
Одна назва; Тільки назва - про який-небудь предмет, явище і т. ін., найменування якого не відповідає його суті, а лише приблизно нагадує його.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | назва | назви |
Родовий | назви | назв |
Давальний | назві | назвам |
Знахідний | назву | назви |
Орудний | назвою | назвами |
Місцевий | на/у назві | на/у назвах |
Кличний | назво | назви |