ОБІЩАНИЙ, а, е, заст., розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обіщати. От Тибр перед носом у нас; Ся річка Зевсом обіщана І з берегами нам оддана (Котл., І, 1952, 164); Все ж то правда поробила, Наша предківськая сила, з давніх-давен завіщана, Награда нам обіщана (П. Куліш, Вибр., 1969, 345).