одикон
ОДИКОН, -у, ч. У Древній Русі – дорожнє постачання, що видавалося гінцям, послам, а також прочанам, які відправлялися офіційно монастирями в інші країни; в одикон включали – ікру (паюсну), солону червону рибу (сьомгу, осетровий балик, севрюжину), солоні огірки, квашену капусту, сушені гриби, житні сухарі, а також хмільне (мед, горілку).