ОКОПЕЦЬ, пця, ч., військ. Зменш. до окоп 2. Приходжу з розвідки. Два дні Сидів собі в окопці... (Воскр., Цілком.., 1947, 19); І вже за ними [дідами] рідний край Встає.. Легким окопцем на шляху, І щастям, і облогою, Боями в ніч, важку й глуху, Тривожною дорогою (Мал., Звенигора, 1959, 342).