оправдувати
ОПРАВДУВАТИ і ОПРАВДОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПРАВДАТИ, аю, аєш і рідко ОПРАВДИТИ, джу, диш, док., перех. Те саме, що виправдовувати. - Я не буду сперечатись з вами, мамо, щодо змісту листа панни Обринської.. і не буду його ані оправдувати, а ще менше - боронити (Коб., III, 1956, 76); - Сватати не будеш?. . - Таки не буду, - погоджується Левко і починає оправдувати себе . - Була б у тебе земля, сякі-такі воленята, завтра б своїм батькам і твоїй матері в ноги уклонився, бо ти дівчина нічого собі і роботяща (Стельмах, І, 1962, 280); Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (Тесл., З книги життя, 1949, 78); Я хотів би дати не будь-що, а таку річ, яка справді оправдала б постанову редакції (Коцюб., III, 1956, 293).