отоліти
ОТОЛІТИ, ів, мн. (одн. отоліт, у, ч. ), анат. Тверді утворення в слухових пухирцях або в лабіринті у внутрішньому вусі, які є частиною органу рівноваги у людини і тварин. В організмі людини і тварини є орган, який зветься вестибулярним апаратом. Цей орган - порожнисте утворення внутрішнього вуха, заповнене драглистою масою та кристалами фосфорнокислого й вуглекислого кальцію - отолітами (в перекладі "вушними камінцями") (Наука.., 12, 1961, 12).