очиці
ОЧИЦІ, иць, мн. Зменш.-пестл. до очі. [Кіндрат Антонович:] Олесю, голубко, розкрий же очиці! (Кроп., II, 1958, 340); Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Гр., І, 1963, 242); Барабаш, як спійманий на шкоді, злякано закліпав вузькими очицями (Панч, Гомон. Україна, 1954, 48); * У порівн. [Сербин:] Там під тією могилою єсть криниця... вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (Вас., III, 1960, 35).