ОПРИШОК, шка, ч. 1. Народний месник, учасник народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті і Буковині проти феодально-кріпосницького гніту в другій половині XVI - першій половині XIX ст. Гуцульщину почав потроху читати. Тоді візьмуся за оповідання про опришків, а на кінці прочитаю Федьковича (Коцюб., III, 1956, 368); Антифеодальний рух опришків, як засвідчують історичні документи, був відомий з другої половини XV століття. Вже в той час опришки беруть участь у селянських повстаннях на західноукраїнських землях (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 98).

2. перен., діал. Розбійник, злодій; бешкетник. - Ти зробився зовсім іншим чоловіком, перестав пити, перестав заходити до шинків, водитися з п 'яницями та опришками (Фр., IV, 1950, 397); * У порівн. - Він ще б 'ється, як опришок.. Вдарив мене... (Козл., Ю. Крук, 1950, 105).