півлиха
ПІВЛИХА, невідм., с. Не дуже велике, стерпне або поправне лихо. Яків довго з жалем дивився на Дарину, входив у її світ і зараз його лихо здавалося півлихом - у нього ще не все втрачено... (Стельмах, І, 1962, 488); - Чобіт у мене немає, ще замерзну в дорозі. . - То півлиха. Візьмеш мої (Добр., Очак. розмир, 1965, 181).