піджини
ПІДЖИНИ, -ів, мн. Структурно-функціональний тип мов, що не мають колективу споконвічних носіїв і розвинених шляхом істотного спрощення структури мови-джерела; піджини використовуються в середовищі змішаного населення як засіб міжетнічного спілкування; за характером лексико-граматичної системи розрізняються піджини, що базуються на одній мові або на споріднених мовах певного ареалу, і піджини, що виникли в результаті взаємодії різних неспоріднених мов.