подихнути
ПОДИХНУТИ, не, док. Однокр. до подихати1 1, 2. Подихнув холодний вітер (Л. Янов., І, 1959, 244); Студений вітер подихнув зненацька, і стало зимно (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 81); Настала осінь. Подихнули морози (Коцюб., І, 1955, 66); // безос. Подихнуло на Пилипка вільним холодним повітрям (Мирний, IV, 1955, 299).