подоляки
ПОДОЛЯКИ, ів, мн. (одн. подоляк, а, ч.; подолячка, и, ж. ). Те саме, що подоляни. [Митро:] Були тут [на вічі] і як браття віталися наші люди з різних, хоч і найдальших, закутків нашого краю. Гуцули від Жабйого і подоляки від Гусятина (Фр., IX, 1952, 38); Угорець, ніяково посміхаючись, передав подолякові сокиру (Гончар, III, 1959, 226).
подоляк
ПОДОЛЯК див. подоляки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подоляк | подоляки |
Родовий | подоляка | подоляків |
Давальний | подолякові, подоляку | подолякам |
Знахідний | подоляка | подоляків |
Орудний | подоляком | подоляками |
Місцевий | на/у подоляку, подолякові | на/у подоляках |
Кличний | подоляче | подоляки |