ПОКЛЕКОТАТИ, оче і ПОКЛЕКОТІТИ, отить, док. Клекотати, клекотіти якийсь час; // безос. - Друзі!.. - І вже, передаючись з уст в уста, покотилось далеко в поле, помчало, поклекотіло в інші, розтягнуті понад шляхом румунські батальйони й полки: - Він сказав - друзі! (Гончар,III, 1959, 129).