порозуміти
ПОРОЗУМІТИ, ію, ієш, док., діал. 1. перех., також із спол. що. Зрозуміти. - Нехай же мені [мене] ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Март., Тв., 1954, 136); Іван наблизився і зараз порозумів, що діється (Фр., І, 1955, 83).
2. неперех., рідко. Порозумнішати. Де вже він порозуміє, коли тепер дурний (Сл. Гр.); - І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? (Вас., І, 1959, 324).