постільці
ПОСТІЛЬЦІ, ів, мн. (одн. постілець, льця, ч. ), заст. Зменш.-пестл. до постоли. Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (Рудан., Тв., 1959, 218); Постільці на ногах [у діда] ніби є, ніби нема, в усякім разі, такі, взуваючи котрі, гуцул каже: «О, відей [відай], за рік постоли треба буде» (Хотк., II, 1966, 358).
постілець
ПОСТІЛЕЦЬ див. постільці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постілець | постільці |
Родовий | постільця | постільців |
Давальний | постільцеві, постільцю | постільцям |
Знахідний | постілець | постільці |
Орудний | постільцем | постільцями |
Місцевий | на/у постільці | на/у постільцях |
Кличний | постільцю | постільці |
постілька
ПОСТІЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до постіль. Пізно-пізно! Ніч вже минає, світло згасає, дитинку, що не радилася лягти у постільку, зможе сон коло неньки (Вовчок, І, 1955, 365); Перший шматок з страви - йому, Кирилкові, м'яка постілька - теж йому (Мирний, І, 1954, 154); * Образно. [Дівчина:] Свіжий барвінку! Хто ж тобі без мене Білу на полі постільку постеле [постелить]? (Бор., Тв., 1957, 111).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постілька | постільки |
Родовий | постільки | постільок |
Давальний | постільці | постількам |
Знахідний | постільку | постільки |
Орудний | постількою | постільками |
Місцевий | на/у постільці | на/у постільках |
Кличний | постілько | постільки |