пракрити
ПРАКРИТИ, -ів, мн., лінгв. Назва середньоіндійських діалектів, з яких розвинулася більшість сучасних літературних мов Індії; були широковживані як розмовні й літературні мови більш як півтора тисячоліття – до 15-го ст. н. е.
пракрит
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пракрит | пракрити |
Родовий | пракриту | пракритів |
Давальний | пракритові, пракриту | пракритам |
Знахідний | пракрит | пракрити |
Орудний | пракритом | пракритами |
Місцевий | на/у пракриті | на/у пракритах |
Кличний | пракрите | пракрити |