ПРИВИЧКА
ПРИВИЧКА, и, ж., розм. Те саме, що звичка 1, 2. Панич ходе по хаті, слухає та спльовує... У його була така чудна привичка - усе мов спльовує (Мирний, III, 1954, 167); Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Хотк., І, 1966, 64); [Горнов:] Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь.. : а привичка, кажуть, друга природа (Кроп., І, 1958, 427).
звичка
ЗВИЧКА, и, ж. 1. Певний спосіб дії, життя, манера поведінки або висловлювання, схильність до чогось, що стали звичними, постійними для кого-небудь. Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв., 1954, 229); - Та-ак! - Це «так» було у нього звичкою. Він завжди вимовляв його твердо й рішуче (Козл., Весн. шум, 1952, 100); [Неофіт-раб:] Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, без них їй тяжко... (Л. Укр., II, 1951, 227); * Образно. Сумні акації цвітуть - така вже їх солодка звичка... (Сос., І, 1957, 187); // Властивість вдачі, характеру.- Гляди, сії ночі не налови раків, бо дуже щось регочеш,- зло увернула Ївга. - Не твоєї звички,- реготала Христя (Мирний, III, 1954, 42).
@ Узяти собі [за] звичку - дотримуватися певного способу дії, манери поведінки. Взяв Кіндрат собі за звичку: Так і шастає в кущах, так і зирить у травичку, Чи не лупиться де птах (Біл., Пташ. голоси, 1956, 44);
Входити (увійти і т. ін. ) в звичку - ставати повсякденним, звичним. Увійшло, вкорінилося в звичку. Буде каша і чарка вина. Старшина проведе перекличку. В нас хороший-таки старшина (Мал., Звенигора, 1959, 148); За [своєю] звичкою - як завжди, як звик (звикла, звикли). Михайло походжав по нашій малюсінькій кімнатці і, за своєю звичкою, мугикав якусь мелодію (Досв., Вибр., 1959, 57); Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел (Вас., Вибр., 1950, 45); Проти звички - не так, як завжди, не так, як звик (звикла, звикли і т. ін.). Проти звички Воронов не пішов пішки додому, а поїхав машиною (Собко, Біле полум'я, 1952, 49).
2. Уміння, навик, набуті тренуванням, тривалим досвідом. Замість привітання вони [мадьяри] відповіли хором: - Спасіба! - Без звички вони ще плутали слова подяки та привітання і часто вживали одне замість іншого (Гончар, Новели, 1954, 22); Без звички в шахті ставало страшно (Баш, Вибр., 1948, 30).
3. рідко. Те саме, що звичай 1. - Я ладна хоч би й зараз перейти на твою віру,- пристати до твоїх звичок (Н.-Лев., IV, 1956, 240); Нам [гуцулам] ні до чого диспути про мову, Де осмішили все вкраїнське ви [фашисти], Ми любимо свої пісні чудові І звички наші, повні простоти І щирості (Забашта, Вибр., 1958, 222).
За військовою (цивільною і т. ін. ) звичкою - як заведено у військових (цивільних і т. ін.). Дорош, зачувши своє прізвище, за військовою звичкою схопився, поправив гімнастьорку (Тют., Вир, 1964, 120); За старою звичкою - як давно заведено, за традицією. За старою звичкою всякий, хто побачить перших ластівок, вмивався холодною водою, щоб бути свіжим, як ластівка, і щоб на обличчі не появилося ластовиння (Томч., Готель.., 1960, 286).
4. до чого, рідко. Те саме, що звикання. Довгий час, який проводила Марія на фронті поруч Вихора, а потім поступова звичка до його дружби могли, зрештою, заронити в її серце інше почуття (Кучер, Чорноморці, 1956, 406).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звичка | звички |
Родовий | звички | звичок |
Давальний | звичці | звичкам |
Знахідний | звичку | звички |
Орудний | звичкою | звичками |
Місцевий | на/у звичці | на/у звичках |
Кличний | звичко | звички |