ревонути
РЕВОНУТИ, ну, неш, док., розм. Підсил. до ревнути. - Віддай альбом! - ревонув Фінк над самим її вухом і вхопив чіпкими пальцями за край м'якої шкіряної палітурки (Загреб., Європа 45, 1959, 236); Стукнули дверцята, ревонув мотор, плавно і легко машина покотилась вулицею (Збан., Переджнив'я, 1960, 93); Хор ревонув «Со святими», і процесія рушила до брами (Вільде, Сестри.., 1958, 174).