ретивий
РЕТИВИЙ, а, е. 1. розм. Який виявляє надмірну старанність, запопадливість у чому-небудь. - Покричати ми майстри, - вилаяв себе в думках Гурін. - Сидить у кожному ретивий адміністратор, дай тільки розійтися (Жур., Вел. розмова, 1955, 12); - Не хвилюйся. Вже погане минулося.. Є у вас ретиві діячі (Хижняк, Невгамовна, 1960, 100); // Баский, бадьорий (про коня). І здається: кінь ретивий Топче наших ворогів (Метл. і Кост., Тв., 1906, 41).
2. нар.-поет. Палкий, гарячий (про серце). Моє серце ретивеє Печалі не знає (Чуб., V, 1874, 173).