рученятка
РУЧЕНЯТКА, ток, мн. (одн. рученятко, а, с. ). Зменш.-пестл. до рученята. Малесенькі рученятка обвилися коло його.., і голосочок шепоче: «Братику! братику!» (Вовчок, І, 1955, 341); Надія прокинулась, але підвестися не могла: тепле рученятко сонного Юрасика так приємно душило її за шию, що й поворухнутися не хотілось (Баш, Надія, 1960, 23).
рученятко
РУЧЕНЯТКО див. рученятка.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рученятко | рученятка |
Родовий | рученятка | рученяток |
Давальний | рученяткові, рученятку | рученяткам |
Знахідний | рученятко | рученятка |
Орудний | рученятком | рученятками |
Місцевий | на/у рученятку | на/у рученятках |
Кличний | рученятко | рученятка |