слов'яни
СЛОВ'ЯНИ, в'ян, мн. (одн. слов'янин, а, ч.; слов'янка, и, ж. ). Велика група споріднених мовою та культурою народів, що живуть у східній і центральній Європі та азіатській частині СРСР і утворюють три парості: східнослов'янську (росіяни, українці, білоруси), західнослов'янську (поляки, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, болгари, хорвати, словенці, македонці). Слов'яни були споконвічними жителями Середньої і Східної Європи. Численні пам'ятки їх матеріальної культури відомі з II тисячоліття до н. е. (Іст. УРСР, І, 1953, 29); - Благородний і простосердий слов'янин, він [Святослав] завжди попереджав про свій похід: «Хочу йти на ви» (Довж., І, 1958, 293).
слов'янин
СЛОВ'ЯНИН див. слов'яни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слов'янин | слов'яни |
Родовий | слов'янина | слов'ян |
Давальний | слов'янинові, слов'янину | слов'янам |
Знахідний | слов'янина | слов'ян |
Орудний | слов'янином | слов'янами |
Місцевий | на/у слов'янині, слов'янинові | на/у слов'янах |
Кличний | слов'янине | слов'яни |