совітник
СОВІТНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що порадник 1. Старого Орфея вдарив кінь у груди, він помучився який тиждень та вже й не підвівся, а запопадливий зятьок, втративши свого совітника, притих (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 9).
2. дорев. Те саме, що радник 3. [Старий пан (скаженіє) :] Ти знаєш - я дворянин, я статський совітник, а ти.. смієш мені... (Вас., III, 1960, 475); Титулярний совітник Каганець має звичку вставати від сну о пів до восьмої години (Сам., II, 1958, 310).