соловій
СОЛОВІЙ, я, ч., діал. Соловей. Соловії лящали між гілками липи (Фр., VII, 1951, 22); О Баяне, соловію давній! Якби ти співав про цей похід, по деревах скачучи уявних, у підхмарний зносячися літ (Забіла, У.. світ, 1960, 160); *У порівн. Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (Коломийки, 1969, 93).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соловій | соловії |
Родовий | соловія | соловіїв |
Давальний | соловієві, соловію | соловіям |
Знахідний | соловія | соловіїв |
Орудний | соловієм | соловіями |
Місцевий | на/у соловії | на/у соловіях |
Кличний | соловію | соловії |