тьоп
ТЬОП, ТЬОП-ТЬОП, виг . 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, стуку, падіння чого-небудь. Люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує: тьоп-тьоп (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 33).
2. розм. Уживається як присудок за знач. тьопати 1, 2. Тьоп його по пиці (Сл. Гр.); - Почимчикую: тьоп, тьоп, да й на пошту, грошики й подам Петрусеві (Барв., Опов.., 1902, 497).