ублюдок
УБЛЮДОК, дка, ч., зневажл., лайл. Про неповноцінну, нікчемну людину. Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Кач., II, 1958, 34); // чого, перен. Про неповноцінний, нікчемний витвір, наслідок чого-небудь. Абстракціонізм - ублюдок сучасного занепадницького мистецтва (Талант.., 1958, 102).