хеппенинг
ХЕППЕНИНГ, -а, ч. Напрям у модерністському мистецтві 1960-1970 рр., прибічники якого вважають найважливішим видом творчості "художні події" або "процеси", найчастіше розраховані не лише на участь самого художника і його помічників, але й глядачів; зазвичай побудований на імпровізації, не має чіткого сценарію.