шаматха
ШАМАТХА, -и, ж. Метод заспокоєння – тип медитації у буддизмі, який ставить за мету досягнення ясності свідомості, а також власне стан ясності свідомості; у тибетському буддизмі зазвичай поєднується в єдину систему з віпасаною (віпашьяною), і є її першим етапом; шаматха асоціюється з досягненням абсолютно об'єктивного погляду на світ, позбавленого особистих оцінок; адепт концентрує свідомість на одному об'єкті і відволікається від усіх зовнішніх подразників, від внутрішнього занепокоєння і навіть від процесу дихання; він відкидає всі думки, у тому числі про відволікання від думок; в результаті настає стан повного спокою, безтурботного споглядання; після цього можна перейти до етапу віпашьяна, на якому відбувається стрибкоподібна зміна стану свідомості та, можливо, просвітління; тільки на тлі повного спокою може настати інтуїтивне прозріння; володіння станом шамадха дає велику перевагу для наступних буддійських практик, включаючи тантричні; весь комплекс шаматха-віпашьяна надає особливу мудрість – розуміння істинної природи речей і природи дхарм, а також природи власного розуму.