шахід
ШАХІД, -а, ч. У мусульман – «мученик за віру»; зазвичай цим словом називають людей, що загинули у ході священної війни – джихаду; шахідами в хадисах також називають людей, що загинули від рук бандитів, померлих від тяжких хвороб та епідемій, жінок, що померли під час вагітності або після пологів і навіть закоханих, які померли, захищаючи свою честь; також цей термін застосовується в юридичній практиці по відношенню до свідків злочину, при укладенні шлюбу та ін.; у наш час шахідами часто називають терористів-смертників, хоча іслам засуджує самогубство; вважається, що шахід одразу потрапляє до раю. // Палестинський араб молодого віку, терорист-смертник; член мусульманської терористичної організації.