бантик
БАНТИК, а, ч. Зменш. до бант. Балабушиха причепурила свою дочку, попришпилювала бантики (Н.-Лев., III, 1956, 230); В білій шовковій блузці з.. оксамитовим бантиком на грудях, вона була строга (Кучер, Чорноморці, 1956, 319).
@ Губи (губки) бантиком - про форму рота з дещо піднятою і вигнутою верхньою губою. "Хіба я була погана?" - не втрималася Карпиха, складаючи, губи бантиком (Ю. Янов., Мир, 1956, 236).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бантик | бантики |
Родовий | бантика | бантиків |
Давальний | бантикові, бантику | бантикам |
Знахідний | бантик | бантики |
Орудний | бантиком | бантиками |
Місцевий | на/у бантику | на/у бантиках |
Кличний | бантику | бантики |