барвник
БАРВНИК, а, ч. Фарбувальна речовина. Це ж вона, природна ткаля, навчила його любити і просте, селянське полотно, і валовину, і вовну для килимів, і ті трави, з яких народжувались різні барвники (Стельмах, Хліб.., 1959, 497); Доки з кам'яновугільної смоли не навчилися видобувати такі барвники, як індиго, алізарин та багато інших, їх одержували виключно з рослин (Знання.., 11, 1965, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | барвник | барвники |
Родовий | барвника | барвників |
Давальний | барвникові, барвнику | барвникам |
Знахідний | барвник | барвники |
Орудний | барвником | барвниками |
Місцевий | на/у барвнику | на/у барвниках |
Кличний | барвнику | барвники |