безгомінь
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безгомінь | безгоміні |
Родовий | безгоміні | безгоміней |
Давальний | безгоміні | безгоміням |
Знахідний | безгомінь | безгоміні |
Орудний | безгомінню | безгомінями |
Місцевий | на/у безгоміні | на/у безгомінях |
Кличний | безгоміне | безгоміні |
безгоміння
БЕЗГОМІННЯ, я, с. Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша. На місяцеві споконвіку безвітря, безгоміння (Сл. Гр.); - Мене якось бентежить оця тиша у селі, - майже пошепки сказала Ніна, щоб не дуже порушувати безгоміння (Коп., Земля.., 1957, 85); І морок вливається в парк, і тиша над парком спливла, І никнуть будівлі навкруг, сповиті важким безгомінням (Бажан, Роки, 1957, 191).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безгоміння | безгоміння |
Родовий | безгоміння | безгомінь |
Давальний | безгомінню | безгомінням |
Знахідний | безгоміння | безгоміння |
Орудний | безгомінням | безгоміннями |
Місцевий | на/у безгомінні | на/у безгоміннях |
Кличний | безгоміння | безгоміння |