бездітний
БЕЗДІТНИЙ, а, е. Який не має власних дітей. Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (Коз., Нові Потоки, 1948, 47); // тільки ж. р. Яка не може народити дитину; безплідна. Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров'ям слабу - бездітна вона була (Ле, Опов. та нариси, 1950, 27); // Без дітей (про шлюб).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бездітний | бездітна | бездітне | бездітні |
Родовий | бездітного | бездітної | бездітного | бездітних |
Давальний | бездітному | бездітній | бездітному | бездітним |
Знахідний | бездітний, бездітного | бездітну | бездітне | бездітні, бездітних |
Орудний | бездітним | бездітною | бездітним | бездітними |
Місцевий | на/у бездітному, бездітнім | на/у бездітній | на/у бездітному, бездітнім | на/у бездітних |