безпам'ятний
БЕЗПАМ'ЯТНИЙ, а, е, розм. 1. Який утратив свідомість; непритомний. - Вона ослабла, впала на мої руки, а я її, безпам'ятну, кинула в яму (Фр., І, 1955, 106); Безпам'ятного бійця лісник одвіз до слобідської лікарні (Шиян, Гроза.., 1956, 277); // Який діє несвідомо, ніби втративши розум; безтямний. На Христю - як найшло що: безпам'ятна, наче з-за угла прибита, вона вешталася поміж людьми (Мирний, III, 1954, 119); * У порівн. Йшла [Зінька], наче безпам'ятна. І тільки гілля лоз чіплялось за неї (Шиян, Баланда, 1957, 176); // Дуже сильний, несамовитий. Нараз смертельний переляк обхопив його [Спориша], він кинувся до виходу і впав.. з безпам'ятним криком (Фр., II, 1950, 283).
2. Який має погану пам'ять; забутливий. Забула [мати] ... голова стала така дірява, така безпам'ятна (Збан., Сеспель, 1961, 387).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безпам'ятний | безпам'ятна | безпам'ятне | безпам'ятні |
Родовий | безпам'ятного | безпам'ятної | безпам'ятного | безпам'ятних |
Давальний | безпам'ятному | безпам'ятній | безпам'ятному | безпам'ятним |
Знахідний | безпам'ятний, безпам'ятного | безпам'ятну | безпам'ятне | безпам'ятні, безпам'ятних |
Орудний | безпам'ятним | безпам'ятною | безпам'ятним | безпам'ятними |
Місцевий | на/у безпам'ятному, безпам'ятнім | на/у безпам'ятній | на/у безпам'ятному, безпам'ятнім | на/у безпам'ятних |