безпомічний
БЕЗПОМІЧНИЙ, а, е. Нездатний сам собі допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий. - Що я тепер? Перед хвилею цар, а тепер голий, безпомічний хробак, котрого кождий може розтоптати (Фр., IV, 1950, 142); Як жива, виникла вона в його уяві, змарніла і безпомічна після хвороби (Головко, II, 1957, 516); Ось чиїсь кулаки різко й сильно загрюкали в двері, а Метеличиха стоїть.. безпомічна, розгублена вкрай (Шиян, Гроза.., 1956, 187); * Образно. Воно [життя] його кидало, як безпомічну тріску, з боку на бік, гнуло, нагинало (Мирний, IV, 1955, 173).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безпомічний | безпомічна | безпомічне | безпомічні |
Родовий | безпомічного | безпомічної | безпомічного | безпомічних |
Давальний | безпомічному | безпомічній | безпомічному | безпомічним |
Знахідний | безпомічний, безпомічного | безпомічну | безпомічне | безпомічні, безпомічних |
Орудний | безпомічним | безпомічною | безпомічним | безпомічними |
Місцевий | на/у безпомічному, безпомічнім | на/у безпомічній | на/у безпомічному, безпомічнім | на/у безпомічних |