безпритульник
БЕЗПРИТУЛЬНИК, а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина. Базар починав життя рано. Ще не сходило сонце, як господарі яток та рундуків, маленьких столиків та місць на брукові поспішали сюди з своїми товарами, щоб раніше від свого конкурента розпочати торгівлю. Вони перші сполохували безпритульників (Мик., II, 1957, 330).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безпритульник | безпритульники |
Родовий | безпритульника | безпритульників |
Давальний | безпритульникові, безпритульнику | безпритульникам |
Знахідний | безпритульника | безпритульників |
Орудний | безпритульником | безпритульниками |
Місцевий | на/у безпритульнику, безпритульникові | на/у безпритульниках |
Кличний | безпритульнику | безпритульники |